А вже років двісті [2]

А вже років двісті,
Як козак в неволі.
Понад Дніпром ходить, виглядає долю:
"Гей, гей, вийди, доле, із води!
Визволь мене, серденько, із біди!"
"Не вийду, козаче,
Не вийду, соколе.
Ой рада б я вийти, та сама в неволі,
Гей, гей, у неволі, у ярмі,
Під московським караулом у тюрмі."
Вже з ратищ козацьких серпи поробили.
А шаблюки гострі на коси побили,
"Гей, гей, козаченько молодий,
А де ж твій кониченько вороний?"
Що кінь, то у плузі, а козак за плугом,
Понад Дніпром ходить, розмовляє з лугом.
"Гей, гей, козаченько, бери ніж,
Де зустрінеш воріженька, там і ріж!"
Ой пане Богдане, нерозумний сину!
Занапастив Польщу, ще й нашу Вкраїну.
Гей, гей, занапастив, зруйнував,
Бо в голові розуму мало мав.

Примітки:
Записала 1997 року Оксана Богдан в с. Степанівка Борзнянського району Чернігівської області від Хоменко Ганни Григорівни.
Джерело:
Може вміститися сльоза... / Упорядник І.О. Голубенко. – Київ: Інститут громадянського суспільства, 2002. – 180 с.

Рекламне оголошення