Ой зібралися люди коло тої хати

Ой зібралися люди коло тої хати,
Козаченька молодого мусять поховати.

Ой поїхав в Московщину та там і загинув,
Рідну свою Україну навіки покинув.

Стоїть мати над труною з похиленою головою.
Не весілля – розставання з дівчиною молодою.

Ломить білі рученята і цілує в очі.
– Орле любий, орле сизий, скажи хоч словечко.

Та тіло козацькеє не чує ні слова,
Його буде зберігати земля сира й чорна.

А над ним цвістиме, цвістиме калина,
Що її посадить любая дівчина.

Рости, рости, калинонько, високо і пишно.
А могилу так далеко, так далеко видно.

Примітки:
Записала 1999 року Інна Кашуба в с. Попівка Лисянського району на Черкащині від Миронюк Софії Пилипівни.
Джерело:
Може вміститися сльоза... / Упорядник І.О. Голубенко. – Київ: Інститут громадянського суспільства, 2002. – 180 с.

Рекламне оголошення