Раз я жив з трьома друзями

Раз я жив з трьома друзями,
Звели із світу їх кати,
Мене ж в залізо закували
На рік до темної тюрми.

На кам’яній сиджу я лавці,
Залізо на руках дзвенить,
Нічо не видно, лише мури,
Мале віконечко блищить.

Було м’я, мати, не родити,
Було втопити ще малим,
Щоб я не знався із тюрмою,
Із катом лютим й дуже злим.

Світить місяць, світить ясно
На муровану стіну.
Прошу, місяць, зійди нижче,
Скажи щось про Вкраїну.

Що чувати на Вкраїні,
Чи панують ще кати?
Одних вішають, тих мучать,
Третіх садять до тюрми.

І саджають до тюрми,
І нещадно буком б’ють,
І між нашими братами
Могили усе ростуть.

Примітки:
Записали 1999 року Євгенія Єрмаченкова та Олена Чорноплеча в с. Ясениця Замкова Старосамбірського району Львівської області від Дем’ян Ганни Михайлівни.
Джерело:
Може вміститися сльоза... / Упорядник І.О. Голубенко. – Київ: Інститут громадянського суспільства, 2002. – 180 с.

Рекламне оголошення