Через Київ на Вкраїну [1]

Через Київ на Вкраїну битий шлях чорніє,
Як згадаю брата свого – само серце мліє.

Зруйнували Україну червоні чекісти,
Знущаються над народом кляті комуністи.

З церков наших поробили катраннії салі,
Не дамо ми над народом так знущатись далі.

А ми, браття-українці, козацького роду,
Ми поляжем за Вкраїну, її честь, свободу.

І замає стяг побіди в нас над головами,
Розірвемо вражі ярма, розкуєм кайдани.

Пасло дівча три корови попід гай ізкраю,
Надибало могилочку, заплакало з жалю.

Бо згадало брата свого, що загинув в бою,
І його десь поховали, десь у чистім полі.

Звила вінчик барвінковий, Богу помолилась,
І могила не та стала, ніби звеселилась.

Примітки:
1. Останній рядок кожного куплету повторюється двічі.
2. Катраннії (від катран) – ганчірка; салі (місц.) – зали.
3. Записали 1999 року Т. Кирич і В. Шеремета у с. Лавочне Сколівського району Львівської області від Гудзинець Стефи (1931 р.н.).
Джерело:
Може вміститися сльоза... / Упорядник І.О. Голубенко. – Київ: Інститут громадянського суспільства, 2002. – 180 с.

Рекламне оголошення