Ой з города Немирова

Ой з города Немирова
Хмара виходила,
А Кравчина Запорізька
До Хотин спішила.
А в Хотині добрі люди
Самі себе знали
Та польського пана Яна
До себе їднали.
Та не тільки що поляків
До себе їднали –
Ще й супроти Хмельницького
Й одного з ним стали.
Та пана Волошина
Під Жванці прохали:
"Ой будеш, будеш, пане гетьмане,
Та нас шанувати,
Будеш землю волоську
Добром полишати.
Ой будеш, будеш, пане гетьмане,
Та то теє знати,
Як землю мусульманську
До себе їднати.
Ой будеш, будеш, пане гетьмане,
Та то теє чтити,
Як Студеньки брати,
Що з сином чинити.
Ой будеш, будеш, пане гетьмане,
За теє молиться,
Як під тими Студеньками
Станом становиться!
Виходь, виходь, пане гетьмане,
У Жванецьке поле,
Чи то наша буде Україна,
Чи твоє Подоллє?
Виходь, виходь, пане гетьмане,
До Жванського гаю:
Чи то наша буде Україна,
Чи твоя святая?
Виходь, виходь, пане гетьмане,
До Жванського луга:
Чи то наша буде Україна,
Чи твоя яруга?
Повій, повій, пане гетьмане,
Як той вітер віє,
Чи то наша буде Україна,
Чи твоя Хотия?
Вийшов пан Хмельницький
Під Жванці із ханом:
"Ой ладнай же, ляше,
Хто з нас буде паном?"
Вийшов пан Хмельницький
До святого гаю:
"Ой покликни пана Яна,
Друже мій, Нечаю!"
Вийшов пан Хмельницький
Під Жванці з Кравчиною:
"Ой, прощайся, ляше,
Та із Волошиною!"
Пройшов пан Хмельницький
По Жванському полю,
Ой запекли голівоньку ляхи
По тому Подоллю!
Ой покликнув Нечай ляхів,
Де той вітер віє,
Поза Дністром, поза ребром
Блищить та Хотия.
Ой пізнали тоді ляхи,
Де їм станом стати,
Як гетьмана Хмельницького
До себе їднати!

Примітки:
Записала 1999 року В. Ралдугіна в с. Кудлаї Немирівського району Вінницької області від А. Гордієнка.
Джерело:
Може вміститися сльоза... / Упорядник І.О. Голубенко. – Київ: Інститут громадянського суспільства, 2002. – 180 с.

Рекламне оголошення