Коли, дівчата, була я з вами

Коли, дівчата, була я з вами,
Була весела, пісні співали солов’ї,
А нині сиджу та й думаю
За гратами в темній тюрмі.

Нащо ня мати народила,
На світ безумний привела?
Судьба кохання розлучила,
До стін тюремних привела.

Було мня мати не родити,
Була б не зналася з тюрмою,
І з гратами,
І з муром твердим.

Забудь за мене, батько й мати,
Забудь за мене, брат й сестра.
Забудь за мене, мій миленький,
Забудь й не думай, бо дарма.

Прощай, сестричко дорогенька,
Прощайте, ріднії брати,
За Україну нашу миленьку
Тяжкі кайдани мені нести.

Примітки:
Записала 2000 року Ганна Гальченко в с. Тернівка Сколівського району Львівської області від Довченко Ганни.
Джерело:
Може вміститися сльоза... / Упорядник І.О. Голубенко. – Київ: Інститут громадянського суспільства, 2002. – 180 с.

Рекламне оголошення