Бачив місяць, як учора

Бачив місяць, як учора
Могилу копали
І в могилу ту глибоку
Тараса спускали.

Прощай, рідний наш Тарасе,
Прощай, рідний брате,
Справді, легше в своїй землі
І кісткам лежати.

Зачинилось на Вкраїні
Покутнє віконце,
Заховалось під землею
Українське сонце.

Спи, Тарасе, батьку рідний,
Поки час не збуде,
Твою пісню Україна
Повік не забуде.

Примітки:
1. Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі.
2. Записала 1999 року Світлана Кухар у с. Журбинці Бердичівського району Житомирської області від Плаксюк Надії Іванівни.
Джерело:
Може вміститися сльоза... / Упорядник І.О. Голубенко. – Київ: Інститут громадянського суспільства, 2002. – 180 с.

Рекламне оголошення