Стоїть же, стоїть нова світлонька

Стоїть же, стоїть нова світлонька,
А в тій світлоньці тисовий столик,
При тім столику три гості сидять,
Три гості сидять, три товариші.
Один товариш – ясне сонечко,
Другий товариш – та місяченько,
Третій товариш – та дрібен дощик.
Сонце же мовить: – Нема над мене.
Як же я зійду в неділю рано,
Огрію ж бо я гори й долини,
Гори й долини, поля й діброви,
Морози спадуть, а роси стануть.
Місяць же мовить: – Нема над мене.
Як же я зійду разом з зорями,
Урадуються гості в дорозі,
Гості в дорозі, війська в обозі.
Дрібен дощик мовить: – Нема над мене.
Як же я піду три рази в маю,
А зрадується жито, пшениця,
Жито-пшениця, всяка пашниця.
Будуть снопоньки, як повозоньки,
Будуть копоньки, як звіздоньки.

Примітки:
Записали 1995 року О. Жежера та С. Луговик у с. Явір Дрогобицького району Львівської області від Зінаїди Йосипівни Горбової.
Джерело:
Відлуння лісу / Упорядник І.О. Голубенко. – Київ: Інститут громадянського суспільства, 2000. – 197 с.

Рекламне оголошення