Ой дуб та й на дуба верхом похилився

Ой дуб та й на дуба верхом похилився,
Син до матінки з коня поклонився.
– Ой коню, мій коню, коню вороний,
Ой чому ж ти, коню, та дуже смутний?
Чи тобі надоїла козацькая зброя,
Чи тобі надоїла дівчинонька моя?
Чи надоїла гора крем’яная,
Чи ж надоїла корчма дубовая?
– Не надоїла мені козацькая зброя,
Не надоїла дівчинонька твоя,
Не надоїла мені гора кремінная,
Лиш мені надоїла корчма дубовая.
До корчми приїдеш, до стовпа впинаєш,
Сам ідеш до корчми та сі напиваєш.
Перед тобою стоїть мід, вино, горівка,
Передо мною нема ані стебла сінка.
Дай же мені сіна по самі коліна,
Дай же мені вівса аж по самі перса,
Дай же мені води аж по самі очі
Та сідай на мене хоч би серед ночі.

Примітки:
Записала 1994 року Наталія Монаєнко у м. Самборі Львівської області від Єлизавети Монаєнко.
Джерело:
Відлуння лісу / Упорядник І.О. Голубенко. – Київ: Інститут громадянського суспільства, 2000. – 197 с.

Рекламне оголошення