Ой під гай зелененький

Ой під гай зелененький
Ходив Довбуш молоденький,
Він на ніжку налягає,
Топірцем ся підпирає.
– Ой ви, хлопці, свистом, свистом,
Западає стежка листом.
Ой ви, хлопці, бігом, бігом,
Западає стежка снігом.
Щоби Кути не минути,
До Косова повернути,
До Косова та й до Дзвінки,
До Штефанової жінки.
– Добрий вечір, Штефанова,
Чи вечеря вже готова?
– А вечеря буде пізна,
Усім людям буде звісна.
А вечеря не готова,
Бо Штефана нема дома,
Штефан пішов на роботу,
Повернеться аж в суботу.
– Ой чи будем вечеряти
А чи двері ламати?
– В мене двері тисовії,
В мене замки сталевії.
– Не поможуть двері твої,
Як поставлю плечі свої...
Довбуш плечі підставляє,
Штефан з поду вже стріляє.
Як устрілив в праве плече,
Із лівого крівця тече.
– Ой ви, хлопці, ви, молодці,
Візьміть мене на топірці,
Віднесіть на Чорні Гори,
Чорні Гори та й долини,
Де родився, там загину.
Де родились батько й мати,
Там я буду спочивати.
А ви, хлопці, не журіться,
Сріблом, злотом поділіться,
Штефану віддайте мірку,
Бо любив я його жінку.

Примітки:
1. Кожен рядок повторюється двічі.
2. Записали Тарас Головань та Олена Басюк у с. Микуличин на Івано-Франківщині від Ганни Кацуляк.
Джерело:
Відлуння лісу / Упорядник І.О. Голубенко. – Київ: Інститут громадянського суспільства, 2000. – 197 с.

Рекламне оголошення