Ой гаю, мій гаю

Ой гаю, мій гаю, густий – не прогляну,
Щось на тобі, гаю, листячка немає.
Листячка немає, вітер не колише,
Що брат до сестриці часто письма пише.
Часто письма пише, у письмах питає:
"Ой, чи звикла, сестро, у чужому краю?"
"Звикла чи не звикла, треба і звикати,
Коли породила нещасливу мати".
"Пусти ж, пусти, милий, до броду по воду,
До броду по воду та й до свого роду".
"Не пущу я, мила, до броду по воду,
Бо ти все розкажеш про свою незгоду".
"Як будуть питати, я буду мовчати.
Як поллються сльози, то вийду із хати".
Ой хіба б у лісі гадюка сичала,
Щоб я своїй неньці правди не сказала.

Примітки:
Записала 1994 року Оксана Дубинець на Черкащині.
Джерело:
Відлуння лісу / Упорядник І.О. Голубенко. – Київ: Інститут громадянського суспільства, 2000. – 197 с.

Рекламне оголошення