Там, де в гаю схилилися віти

Там, де в гаю схилилися віти,
Там, де вітер колише траву,
Там заграла плакуча гітара,
Там дівчина стрічала весну.

Ти поїдеш далеко-далеко,
Так далеко від мого села,
І не скаже той вітер з-за гаю,
Що у тебе дівчина була.

Ти поїдеш далеко, далеко,
А мене ти залишиш одну,
Через рік ти другую полюбиш
І з другою зустрінеш весну.

Ти не плач, не журися, дівчино,
Ти не плач, не журись, не ридай,
Через рік, як цвістиме калина,
Ти на мене у гаю чекай.

Ой прийшло довгожданнеє літо,
Ой прийшла довгожданна пора,
Підійшло те дівча під калину,
А милого її там нема.

Ой немає його та й не буде,
Бо така уже в неї судьба.
Треба знати, як хлопців кохати
І не вірить у їхні слова.

Примітки:
Записала 1993 року Олена Рева в с. Синява Рокитнянського району на Київщині від Марії Ганенко (1913 р.н.).
Джерело:
Відлуння лісу / Упорядник І.О. Голубенко. – Київ: Інститут громадянського суспільства, 2000. – 197 с.

Рекламне оголошення