Ой до моря та й до моря

Ой до моря та й до моря
Битая дорога...
Куди їдеш-від’їжджаєш,
Любая розмово?

Куди їдеш-від’їжджаєш,
Ти ж, мій сивий орле,
А хто ж мене, молодую,
До серця пригорне?

Нахиляйтесь, густі лози,
Куди вітер віє...
Дивітеся, карі очі,
Чи милий не їде.

Нахилялись густі лози
Та й вже похилились...
Дивилися карі очі
Та й вже зажурились.

Хилилися густі лози
Та й вже повсихали...
Дивилися карі очі
Та й плакати стали.

Примітки:
Першоджерело: Закувала зозуленька. Антологія української народної творчості. – К., Веселка, 1989. с. 237.
Джерело:
Відлуння лісу / Упорядник І.О. Голубенко. – Київ: Інститут громадянського суспільства, 2000. – 197 с.

Рекламне оголошення