Чотовий незламний на коня сідав

Чотовий незламний на коня сідав,
Кожному стрільцеві ручку він подав.
Стрільці його просять, щоб він не їхав.
Поїхав до Руська, рано не зістав.

Семилітній хлопець за столом сидів,
Взяв в руки пістоля – праву грудь зранив,
Чотовий незламний з болю закричав:
"Люба Україно, вже навоював".

Хлопці чотового на ліжко кладуть,
З жалем промовляють: "Хай стрільці прийдуть,
Гей, гей, хай стрільці прийдуть".

Стрільці січовії на наказ прийшли,
Коло чотового сумні стояли.
Гей, гей, сумні стояли.

Чотовий незламний ще три доби жив,
А в суботу ввечері життя закінчив.
А сотенний миром весь відділ зібрав,
Свого чотового в пошані ховав.

Чотовий незламний із Волині йшов,
А на Лемківщині могилу знайшов.
Гей, гей, могилу знайшов.

Мати ще чекає, що він ся поверне.
А його могила травою заросте,
Гей, гей, травою заросте.

Примітки:
Записали 1995 року Т. Парсяк та Н. Федорчук у с. Підбуж Львівської області від Мицака Василя Михайловича.
Джерело:
Відлуння лісу / Упорядник І.О. Голубенко. – Київ: Інститут громадянського суспільства, 2000. – 197 с.

Рекламне оголошення