Дума про Шугая

Послухайте, люди добрі,
Що буду казати.
Я вам буду про Шугая
Пісеньку співати,
Як він хотів за Вкраїну
Своє життя дати.
Пішов Шугай здобувати
Україну милу,
Врятував він батька-неньку,
Всю свою родину.
І врятував найдорожче –
Жінку та й дитину,
І не зрадив рідні гори,
Свою Україну.
Казав Шугай своїм хлопцям:
"Хлопці, схаменіться,
До рідної України
Лицем поверніться.
Треба, хлопці, так робити,
Щоб всі люди знали,
Як ми тяжко Україну
Вільну здобували,
І на вірність Україні
Ми всі присягали".
Бо декотрі не слухали,
Робили, що знали,
Відтак людей-шугаївців
Бандитами звали.
Пише йому пан Гаврищук
Дрібними словами:
"Ой здавайся, друже Юро,
Будеш разом з нами".
"Я не буду на цю тему
Ні з ким говорити.
Я не здамся більшовикам
Поки буду жити.
Я не здамся більшовикам,
Не здамся ніколи,
І не зраджу Україну,
Свої рідні гори!"
Ой написав Кірин акта,
Славчук підписався,
Що "я буду так робити,
Щоби Шугай здався".
Сходив Савчук за Шугаєм
Усі наші гори.
Підказали, що Шугай
В Росоше на полі.
Тоді пішов зрадник Савчук
У Росіш на облаву,
І там вірних шугаївців
Помітили зразу.
Обступили більшовики
На чотири боки:
"Здавайтеся, шугаївці,
Бандери жорстокі!"
"Не здамося більшовикам,
Не здамось ніколи!
Загноїмо у Росоше
Свойов кров’ю поле".
Підступили більшовики
До друзів близенько,
Тоді друзі закричали:
"Прощай, ріднаненько!
Ой прощайте, вірні друзі,
І ти, рідна нене.
А ти, люба Україно,
Не забудь за мене".
У суботу перед Петром
Ще була година.
Де сиділи шугаївці,
Там крови могила.
Ой летіли чорні круки,
Почали кракати:
"Погинули шугаївці,
Даймо людям знати".
Як почули добрі люди –
Гірко заплакали,
А зрадники України
Лиш ся підсміхали.
А зрадники України
Лиш ся підсміхали
І над їхнім мертвим тілом
Вони сі знущали.
Здоймив Савчук штани й блузку,
А в чоботи вбрався,
Здоймив пасик ціткований,
Бо й’му сподобався.
А більшовик платить гроші,
Говорить до ката:
"Ой який ти українець...
Знущаєшся з брата".
Заставили більшовики
Поробити мари,
Позносили шугаївців
В Левучак на льори.
Не прийшли днем рідні сестри
Ані рідні брати.
Позвозили шугаївців
В село на Бараки.
Небагато їх тримали,
Лиш одну годину,
Покидали шугаївців
В воєнну машину
І повезли шугаївців
В Яремчу до суду.
Я вам більше про Шугая
Співати не буду.
Ой кувала зозуленька
В Росоше в потоці.
Ця подія відбулася
В сорок восьмім році.
Ой кувала зозуленька
В лісі на калині.
Ця подія відбулася
В нас в Микуличині.

Примітки:
1. Шугай – керівник повстанського загону, спільник Гавриша. Народився у с. Микуличин (присілок Копчин) Надвірнянського району Івано-Франківської області. Мешканка цього села Ганна Симчич (1936 р.н.) матеріали для думи (жанрові ознаки умовні) зібрала серед односельців, думу склала 1991 року.
2. Записали 1994 року Людмила Охріменко та Сергій Овсянников від Г.М. Симчич.
Джерело:
Відлуння лісу / Упорядник І.О. Голубенко. – Київ: Інститут громадянського суспільства, 2000. – 197 с.

Рекламне оголошення