Степ широкий розстелився

Степ широкий розстелився
Аж до небокраю.
Буйний вітер лиш один
В тім степу гуляє.
Сонце випалило степ,
Ні води краплини,
В тім степу козак іде
В латаній свитині.
Він іде, не знає сам
Скільки йти ще треба,
Скільки оком не сягни –
Все земля та небо.
І згадалася йому
Вся його родина.
І згадалася йому
Ненька Україна.

Примітки:
Записала 1990 року Тетяна Марченко у с. М. Рача Радомишльського району Житомирської області.
Джерело:
Відлуння лісу / Упорядник І.О. Голубенко. – Київ: Інститут громадянського суспільства, 2000. – 197 с.

Рекламне оголошення