Дуб високий, степ широкий

Дуб високий, степ широкий,
Явір зеленіє.
Як згадаю про Вкраїну –
В грудях серце мліє.

Як згадаю про Вкраїну
І про її долю,
Де не глянеш, там побачиш
В країні неволю.

Чи ти, люба Україно,
Матінки не мала,
Що ти, люба Україно,
Так довго страждала?

Похилився дуб високий
Та на ту калину.
Знущалися всі чужинці
З нашої країни.

Панували австріяки,
А відтак поляки,
А найбільше знущалися
Москалі прокляті.

Знущалися кати руські,
Безпощадно били,
Бо думали понищити
Ті всі Божі сили.

Така була за комуни
На Вкраїні воля.
Не давали молитися
Нашим дітям в школі.

Божа сила не пропала,
Повік буде жити,
Наші діти, наші внуки
Будуть ся молити.

Примітки:
Записали Тетяна Цівун та Ірина Смалько у с. Микуличин на Івано-Франківщині від Симчич Г.М.
Джерело:
Відлуння лісу / Упорядник І.О. Голубенко. – Київ: Інститут громадянського суспільства, 2000. – 197 с.

Рекламне оголошення