В неділеньку рано ще сонце сходить

В неділеньку рано ще сонце не сходить,
Зібрав ворог військо та й до нас підходить.
В неділю вполуднє Сонце ся крижує.
Українське військо окопи будує.

А в неділю ввечір сонце ся сховало.
Українське військо з окопів стріляло.
Окопи, окопи, жаль вас покидати,
Як вас було тяжко взимі будувати.

Ми вас будували через цілу зиму,
Тепер покидаєм за одну хвилину.
Чи ви, хлопці, спали, а чи в карти грали,
Що ви Україну москалям віддали.

Ми спати не спали, ні в карти не грали,
Лиш ми, молодії, злу команду мали.
Першая команда добре воювала,
А друга команда пила та гуляла.

Третя молоденька нічого не знала,
Завзято ся била та сили не мала.
Тернопіль здобули, а Львів окружили.
А під Перемишлем голови зложили.

Там, під Перемишлем, висока могила.
Там, де спочиває вся стрілецька сила.

Примітки:
Записали 1991 року Іван Борисюк і Кость Кадькаленко в селі Креховичі Рожнятівського району Івано-Франківської області від Ольги Стамбольської (1931 р.н.).
Джерело:
Відлуння лісу / Упорядник І.О. Голубенко. – Київ: Інститут громадянського суспільства, 2000. – 197 с.

Рекламне оголошення