Ой у лузі та ще й при березі [1]

текст
Ой у лузі та ще й при березі
Червона калина...
Породила молода дівчина
Хорошого сина.

Вона його та ще й породила
В зеленій діброві,
Та не дала тому козакові
Ні щастя, ні долі.

Та й не дала тому козакові
Ні щастя, ні долі,
Тільки дала тому козакові
Та чорнії брови.

"Було б тобі, моя рідна мати,
Цих брів не давати,
Було б тобі, моя рідна мати,–
Щастя-долю дати!"

Розвивайся а ти, сухий дубе,– *
Завтра мороз буде!..
Собирайся, молодий козаче,–
Завтра похід буде!

"Я морозу та ще й не боюся –
Зараз розів’юся!"
"Я походу та ще й не боюся –
Зараз собернуся!"

Примітки:
1. Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі.
* – у джерелі 2 цей рядок подано інакше:
Розвивайся, зелений байраче
Джерела:
1. Перлини української народної пісні / Упорядник Микола Гордійчук. – Київ: Музична Україна, 1991. – 383 с.
2. Пісні маминого серця / Упорядник Р.П. Радишевський. – Київ: Видавничий центр "Просвіта", 2006. – 351 с.
3. Пісенний вінок: Українські народні пісні / Упорядник Андрій Михалко. – Київ: Криниця, 2007. – 400 с.

Рекламне оголошення