Ой у лузі калина стояла

Ой у лузі калина стояла,
На калині зозуля кувала.

На калині зозуля кувала,
Нашим хлопцям переміна стала.

А одному нема переміни,
Бо він ходить на ніч до дівчини.

Бо він ходить на ніч до дівчини,
Спать лягає на білі перини.

Спать лягає на білі перини,
Розмовляє стиха до дівчини.

– Ой дівчино, дівчинонько мила,
Щоб ти мене раненько збудила.

А дівчина козака любила,
Сама встала, його не збудила.

Сама встала, його не збудила,
Ще й ряденцем ніженьки прикрила.

Ще й ряденцем ніженьки прикрила,
Заслоною вікно заслонила.

Десь взялася його стара мати:
– Вставай, синку, годі тобі спати.

Вставай, синку, та й глянь у віконце,
Вже на дворі на полудень сонце.

Ой встав козак, шапочку накинув,
А дівчину навіки покинув.

А дівчина сумная ходила,
Опівночі дитину вродила.

Ой дівчата, гірка наша доля,
Не кохайтесь, при місяці стоя.

Ой дівчата, не кленіте долі,
Не давайте козаченькам волі.
Джерело:
Пісні маминого серця / Упорядник Р.П. Радишевський. – Київ: Видавничий центр "Просвіта", 2006. – 351 с.

Рекламне оголошення