Ой піду я понад лугом [1]

Ой піду я понад лугом, нуда-я, нуда-я,
Там мій милий оре плугом, нуда-я, нуда-я!

Понесу я йому їсти, нуда-я, нуда-я,
Чи не скаже мені сісти, нуда-я, нуда-я!

Він наївся, він напився, нуда-я, нуда-я,
Та й на ріллю похилився, нуда-я, нуда-я!

– Чого лежиш, чом не ореш? нуда-я, нуда-я,
Чом до мене не говориш? нуда-я, нуда-я!

– А я лежу та й думаю, нуда-я, нуда-я,
Що погану жінку маю, нуда-я, нуда-я!

– Не сватав ти мене вночі, нуда-я, нуда-я,
Не вилізли ж тобі очі, нуда-я, нуда-я!

А я брови в сажу вмажу, нуда-я, нуда-я,
Чорнявую переважу, нуда-я, нуда-я!

А я брови підмалюю, нуда-я, нуда-я,
Чорнявого поцілую, нуда-я, нуда-я!

А я руда вродилася, нуда-я, нуда-я,
Чорнявому судилася, нуда-я, нуда-я!

Примітки:
Останній рядок кожного куплету повторюється двічі.
Джерело:
Пісні маминого серця / Упорядник Р.П. Радишевський. – Київ: Видавничий центр "Просвіта", 2006. – 351 с.

Рекламне оголошення