Ой ковалю, коваль-коваленку

Ой ковалю, коваль-коваленку,
Чом не встаєш рано-пораненьку?

Чом не встаєш рано-пораненьку?
Чом не куєш залізо тоненько?

Чи у тебе заліза немає?
Чи у тебе сталі не хватає?

Є у мене заліза доволі,
Є у мене сталі дві комори.

Єсть у мене дочка Катерина,
Вона мені слави наробила.

Вона ж мені слави наробила:
Опівночі сина породила.

Опівночі сина породила,
А до ранку в криниці втопила.

А до ранку в криниці втопила,
Йшла до ґанку і Бога просила:

– Ой дай, Боже, сніги та морози,
Щоб замело стежки та дороги,

Щоб не знали, куди я ходила,
Щоб не знали, кого я любила.

Я любила вдовиного сина,
Я думала, що буду щаслива,

Я думала, що буду щаслива,
А свою долю в криниці втопила.
Джерело:
Пісні маминого серця / Упорядник Р.П. Радишевський. – Київ: Видавничий центр "Просвіта", 2006. – 351 с.

Рекламне оголошення