Ой вийду я на ту гору [1]

Ой вийду я на ту гору,
Подивлюся на долину.
Долина широка,
Калина висока,
Аж додолу гілля гнеться.

А під тою калиною
Стояв козак з дівчиною.
Дівчина стояла,
Сльози проливала,
Свою долю проклинала.

– Ой, якби я була знала,
Не йшла заміж та й гуляла.
У рідного батенька,
Ще й рідної неньки
Горенька була б не знала.

А тепер я мушу знати,
Пізно лягти, рано встати.
Пізненько лягала,
Раненько вставала,
Свою долю проклинала.

Ой вийду я на ту гору,
Подивлюся на той місяць.
Ой місяцю ясний,
Який ти прекрасний,
Який заміж мій нещасний.

Примітки:
Останні три рядки кожного куплету повторюються двічі.
Джерело:
Пісні маминого серця / Упорядник Р.П. Радишевський. – Київ: Видавничий центр "Просвіта", 2006. – 351 с.

Рекламне оголошення