Мені ворожка ворожила

Мені ворожка ворожила,
Мені ворожка казала,
Мені ворожка ворожила,
Щоб не любила хлопців я.

Бо хлопець любить та й покине,
А ти, дівчино, будь сама,
Бо він любить так не зуміє,
Як я любила лиш одна.

Покине карі оченята,
Покине уста цілувать,
Покине дівчину любити
І немилою називать.

Піду до лісу та й заблуджу,
Нехай шукає він мене,
Піду до моря, утоплюся,
Нехай не буде більш мене.

Прийшла над морем топитися,
Весела хвиля виграє,
Милий з милою розстається
Праву рученьку подає.

Пройшла мінута, пройшла другая,
Дівчина в морі втонула,
Лиш де-не-де поміж хвилями
Правов рученьков махнула.

Нехай багачка тебе любить,
Нехай багачка мужом зве,
Вона кохать так не зуміє,
Як я кохала колись тебе.
Джерело:
Пісні маминого серця / Упорядник Р.П. Радишевський. – Київ: Видавничий центр "Просвіта", 2006. – 351 с.

Рекламне оголошення