Будьонівський марш

Приспів:
Шолем, шолем. Шолем, Гуляйполем
Козаки йдуть...

Стрімкий будьонівській бекіцер!
Ґевулт! Вейз мір! Азохен вей!
Тремтить денікінський офіцер –
В атаку красний йде єврей!
Луна: "Дісонем авцелухес!"
Вперед! Весь циміс в боротьбі!
Авек, буржуй! У жирний тухес
І їдіш штик вженем тобі!

Приспів

Повстань, хламейзер! В руки штуцер!
Б’є боренбойм, сурмить сурма,
Це наш останній комішуцер –
Шляху цурік у нас нема!
Моторний козак Шльома Коґан
Вганяє кулі у наган:
"В нас буде нахес, як ні в кого!
Хто шлепер був, той буде пан!"

Приспів

Хоч буде грізний комішуцер
І цайт уже коней сідлать,
Він має пісень революцен,
Він зара буде їх співать!
Хвацький рубака Ізя-вихрест,
Натхненний руською тоской,
Йому підспівує вихристо:
"Кто был изгой, тот будет гой!"

Приспів (2)

Примітки:
Юрко Позаяк, маючи частку єврейської крові (одну восьму частину, так само як й інший відомий український поет і письменник Юрій Андрухович), давно мав ідею написати вірш з єврейською семантикою. В Юриному дитинстві його бабця розмовляла вдома своєрідним українсько-єврейським суржиком і тому багато її висловів закарбувалося в дитячій пам’яті, але не будучи певним в їхньму точному перекладі, Юрій запросив до спільного проекту Наталку Склярську (етнічну єврейку, підписалась під віршем псевдом "Натан Склярський") та відомого сходознавця Василя Гармидера. Вірш датований 1988 роком і вперше був надрукований у збірці Ю.Позаяка "Шедеври" (1997 р.). Назва "Будьонівський марш" була надана пісні О.Донієм під час запису аудіодиску.

Шолем, шолем, Гуляйполем козаки йдуть. "Шолом", "шолом алейхем" (івріт) – привітання, аналогічне "Добрий день!" (мир Вам!). Для порівняння арабське привітання "Салям алейкум!" (арабська мова також належить до семіто-хамітської мовної групи). Гуляйполе – містечко на півдні України, один з центрів повстанського анархістського руху під проводом Нестора Махна в 1917-1921 рр. На відміну від багатьох інших повстанських отаманів, Махно був відомий своїм толерантним ставленням до євреїв. В найближчому оточенні Махна було багато євреїв. Після розгрому махновського руху в 1921 році деякі з них успішно служили в органах НКВД.

Стрімкий будьонівській бекіцер! "Бекіцер" на ідіш означає "швидко", отже речення при лінійному дослівному перекладі втрачає зміст. Автори, використовуючи займенник замість іменника, хотіли надати додаткового запалу слову "бекіцер" (в значенні "наступ", "атака") маючи на увазі приклад з легендою про походження слова "бістро". Згідно легенди під час франко-російської війни 1812 року, російські козаки в Парижі постійно підганяли французську обслугу словом "быстро", внаслідок чого заклади громадського харчування зі швидкісним обслуговуванням, що виникли в подальшому, отримали загальну назву "бістро". Отже маємо аналогічний приклад переходу прислівника з однієї мови в іншу в категорію іменника та зміненням основного смислового навантаження.

Ґевулт! Вейз мір! Азохен вей! Єврейські вигуки, що мають українські аналоги "Боже ж мій!", "мій Боже!", "ой, лишенько!" і т.п.

"Дісонем авцелухес!" Єврейський тост, який постійно промовляла бабця Позаяка за святковим столом і який перекладається: "Нехай згинуть наші вороги!"

Авек, буржуй! "Авек!" (ідіш) – в перекладі означає "Геть!"

У жирний тухес. "Тухес" (ідіш) – задня частина людського тіла (задниця, срака, попа).

І їдіш штик вженем тобі! "Їдіш" – єврейська мова, створена на основі німецької з додаванням частини слів з івріт (давняєврейська мова семітського походження). Мовою їдіш користувалося українське єврейство до витіснення її з вжитку російською. У вірші використовується в значенні "єврейський".

Повстань, хламейзер. "Хламейзер" (ідіш) – нікчема, невдаха.

В руки штуцер! "Штуцер" (ідіш) – рушниця, гвинтівка.

Б’є боренбойм, сурмить сурма. Боренбойм – поширене єврейське прізвище, тут використовується як загальне ім’я. Марк Михайлович Боренбойм був вчителем фізкультури в школі, де навчався Юрій Лисенко (Ю. Позаяк)

Це наш останній комішуцер. "Комішуцер" (ідіш) – означає хаотичне нагромадження когось чи чогось. Приблизно можна перекласти, як "бардак, двіжуха, хаос".

Шляху цурік у нас нема! "Цурік" (ідіш) – назад.

Шльома Коган – збірний персонаж. Коган, та похідні від нього Каган, Каганович – є найбільш поширеним прізвищем серед українських євреїв. Саме слово "коган" перекладається як "князь". Термін "коган" (каган) використовувався в ранній період Київської Русі для означення вищої (князівської) влади. Порівняльно з назвою сусідньої до Київської Русі держави "Хазарський каганат", де провідною релігією був іудаізм. До прізвища "Коган" Ю. Позаяк звертався неоднаразово. Так, зокрема, під час навчання на філологічному факультеті Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка, він підписував статті до стенгазети псевдом "Коганенко".

"В нас буде нахес, як ні в кого! "Нахес" (ідіш) – "щастя". Відома приказка в єврейсько-українському середовищі: "хороший тухес – тоже нахес".

Хто шлепер був, той буде пан!" "Шлепер" (ідіш) – дурень, бовдур.

І цайт уже коней сідлать." Цайт" (ідіш) – час.

Він має пісень революцен. "Революцен" (ідіш) – революційний.

Хвацький рубака Ізя-вихрест, натхненний руською тоской. Російськомовний персонаж "Ізя-вихрест" введений у текст для підкреслення факту, що в Червоній армії окрім українських євреїв були і євреї-вихідці з Росії. Так, як зона осілості євреїв в Російській імперії включала в себе тільки території сучасних України, Білорусі, Польщі, Литви та Молдови, то в етнічно російській зоні мали права жити лише євреї, що переходили з іудаізму в православ’я (так звані вихрести).

Кто был изгой, тот будет гой!" "Ізгой" (івріт) – в первинному значенні, людина, яка виштовхана за межі єврейської релігійної громади (кагалу), в ширшому значенні – будь який вигнанець, скиталець. "Гой" (івріт) – людина, яка не належить до правовірного єврейського світу.

Рекламне оголошення