Листопад

Дощ осінній падає краплинами
Сліз небесних із хмарин журби,
Червоніє гроно ніжної калини,
Притулившись до верби.

Мабуть згадує веселе літо,
Безтурботність й сонячне тепло,
Та, на жаль, минає радісне і світле,
І сумний до нас прийшов.

Листопад, виткав жовтий килим,
І наш сад від вбрання оголив,
Хоч би ще зачекав,
Бо вирує любов-ріка.

Листопад, спить зім’ята трава,
Ще звучать про кохання слова,
Тож не все забирай,
Мого щастя тепло віддай!

Загорнула сивими туманами,
Засмутила осінь золота,
Солов’їні ночі, чари до світання,
І палкі твої вуста.

Не сумуй красунечко-дівчино,
Не повернеш літа вже назад,
Час нудьги і туги пролетить невпинно,
І розквітне знов наш сад!

Листопад, хай скоріш проліта
Царина снів – пора золота,
І за нею зима
На ранковий зійде туман.

Листопад, оживуть навесні
І сади, солов’їні пісні,
Забринить почуття,
Моє щастя, моє життя.

Листопад, оживуть навесні
І сади, солов’їні пісні,
Забринить почуття,
Моє щастя, моє життя.

Листопад...


Рекламне оголошення