Подивись

Як все буває просто – час розбиває простір,
Рушить химерні стіни моїх видінь.
У павутині сонце злякано затріпоче,
Тихо зітхне в руїнах вічності тінь.

Стомлено скрипнуть двері древніх живих містерій;
Очі поглине морок, мертва імла.
Ранок сховає зорі у світанковім морі,
Росами витре порох нічного скла.

Приспів:
Подивись у моря через вікна перлин!
Подивись на сніги у полоні вершин!
Подивись у вікно, де застигла пітьма!
Подивись у вікно, де нічого нема!

Крапля впаде на тебе, сон розіллється небом;
Вже не побачать раю очі вікон.
Руки шукають світла, марять даремно вітром,
І, мов сліпець, ридає дім без вікон.

Приспів (2)

Як все буває просто – час розбиває простір,
Рушить химерні стіни моїх видінь.
У павутині сонце злякано затріпоче,
Тихо зітхне в руїнах вічності тінь.

Приспів


Рекламне оголошення