Мирон

Запанував всерйоз мороз,
полоскотав бридкі шибки,
лапою хапає голос –
що мені пошепки, то тобі навпаки.

Потайки журиться жура,
сипле копну перлин на млин,
голоду холодно і він
просить у мельника хліб-бурштин.

Просто хова сова
в’язку в запаску знов,
шкіриться Безголов
колесом гнеться бров
рушив за рішенням –
дівко, прости-пусти
мряка навішала паморозь на хвости.

Води лотоками гріють цебро-відро,
гопкали-охали, повінню віднесло
діда на моріжку,
щастя в дрантивім мішку.

Полонини полон випиває голос
І приліг на ослон тамувати подих Мирон.
Полонини полон випиває голос
І приліг на ослон тамувати подих Мирон.

Запанував всерйоз мороз,
полоскотав бридкі шибки,
лапою хапає голос –
що мені пошепки, то тобі навпаки.


Рекламне оголошення