Дзвонар

На пагорбі собор ошатний
Чарує сяйвом куполів,
Стрункий монах, мов птах крилатий,
Плекає там урочий дзвін.

Судилось, щоб дзвонар побачив
Мене заквітчану в саду,
Відтоді дзвони його плачуть,
А я до храму все не йду.

Приспів:
Божий дзвін, чарівний дзвін, величальне скерцо,
Освятило височінь і запало в серце.
Божий дзвін, чарівний дзвін радістю проймає,
Я молюсь допоки він в храмі не змовкає.

Ти не відступишся від віри,
Хоча душею молодий,
Збіжать, змарніють твої мрії,
О, мій дзвонарю дорогий.

Та коли знов пречиста повінь
Злетить з зажурних куполів
Я принесу тобі на сповідь
Солодкий щем своїх гріхів.

Приспів

На пагорбі собор ошатний
Чарує сяйвом куполів,
Стрункий монах, мов птах крилатий,
Плекає там урочий дзвін.


Рекламне оголошення