Декаданс

Біль у скронях й краплі крові,
Він не мав свободи волі.
Він опускався так поволі
Й опустився до неволі.

Кожний раз посеред ночі
Він бачив її темні очі.
Він прокидався спозарання
Й топив в вині своє кохання.

Від безглуздого бажання
Життя заповнило страждання.
Усюди сморід та сміття
Й ніхто не знає де мітла.

Вона пам’ятала мимоволі
Як опускалися долоні,
Як миготіли мідні гори,
Як руйнувалися опори.

Вона пам’ятала ті обличчя,
Вона пам’ятала ті слова.
Вона пам’ятала все на світі,
Проте забула власне ім’я.

Всі навколо божевільні,
Усе навкруги у лайні.
Позникали усі межі
Й згасли зорі назавжди.
Потонувши у імлі...


Рекламне оголошення