Блюз любові

І
В ніч неприкаяну,
мов у безодню, падаю.
Боже, любов мою
зможе всяк звати зрадою!

Я признаюсь тобі,
наче стежині батьківській.
Грішно молюсь в журбі,
права не маю знать якій.

Ти не свята, чому ж –
наче торкаюсь вічності.
Лиш не сахнись мене,
я не благаю вірності.

Приспів:
Не розіпну тебе,
не закатую клятвою.
Дай розіпну косу –
долю обманем клятую.

ІІ
Наче мале дитя,
й горе-біда заграється.
На волосинці світ
весь на твоїй тримається...

Пізно горить наш мак,
сонце чи дасть йому вирости?
Ми перестрілись так,
наче вселенські сироти.

Не убивай себе
днів павутинням, бджілонько.
Зглянься, без тебе світ
вже не воскресне, жінонько.

Приспів:
Наче з душі сльоза,
вийди ходою тихою.
Я не люблю тебе –
я вже тобою дихаю...
Я не люблю тебе –
я вже тобою дихаю...
Я не люблю тебе –
я вже тобою дихаю...


Рекламне оголошення