Йшли ми по Хрещатику в неділю

Йшли ми по Хрещатику в неділю
І базлали про своє життя.
І таку уздріли епопею
біля магазину, де усякеє взуття.
Невеличкий натовп на бруківці.
Дядька м'яв якийсь шалений звір.
Вирячились всі, як тії вівці,
як чувак людину літню просто в морду бив.
Бідолаха гепнувся у хряки,
став його той гаспид утрясать.
Ми пішли до місця тої драки,
щоб, бува, причин чи там обставин з'ясувать.
І такою річ ми з'ясували,
що той гад в таксі не заплатив.
І його так сильно наминали,
бо він, падло п'яне, ще й шарфа там загубив.
Він пірнув у натовп перехожих,
ну а ми посунули вперед.
От яка була паскудна рожа,
мабуть, аферист, а на вид інтелігент.
От яка була паскудна рожа,
аферист, а на вид інтелігент.

Примітки:
Текст люб'язно наданий Олегом Шиканом.

Коментар від нього:
Пісня "Йшли ми по Хрещатику в неділю" була покладена на музичну тему хору апостолів "The Last supper" з oпери Jesus Christ Superstar, Andrew Lloyd Webber. Вона в суто український химерний спосіб поєднувала абсолютну знущальність, абсолютний мовний слух невідомого мені автора, напівкрамольний на той час пієтет до живої української мови і шану до величного твору Ендрю Ллойда Вебера. Лише тепер розумію, що це була одна з форм підсвідомого існування під забороною вільної України.

Рекламне оголошення