Гупало Василь

І.
У тридесятім царстві, за тридев’ять земель
Двері із петєль, он, чуєш, позлітали
Погані люди в гості завітали
Попалили, посварили, короче, погуляли

Всяко розважалися, підіймали пил
Аж поки не з’явився Гупало Василь
Я ще не вигадав, і де він був раніше
Може, собі спав, поки панувала тиша

Може, біля річки царапав натюрморти
І тут почув, як лаються незнайомі морди
А лорди повтікали, вони завжди тікають
Відразу забуваючи про простих людей

Гупнув Вася першого, гупнув Вася другого
Гупнув головного, решта і тікать
Наздогнав останнього, сплющив йому голову
Підібрав мольберта і далі малювать

Приспів:
Щоб там не було, як би не було
Все одно добро закохає зло

ІІ.
А друга казочка про те, як васін друг
Зненацька закохався у одну премудру
Всіляко залицявся, дарував їй пудру
Але вона, премудра, за нього не ішла

І попросив той корєш: Васю, далі ж море ж
Не міг би ти, друзяко, сплавати туди?
І всяко різне моднє, яскраве, надприроднє
Короче, усе імпортне привези сюди

Вася каже: добре. І поплив до сонця
Туди, де всі японці, дракони і кити
А по дорозі гади, лохи і конокради
Всіляко намагалися перейти на ти

Гупало Василь гупав їх усіх
За людську любов, за дитячий сміх
Привіз усе красиве, швидко одружив їх
І намалював всіх, хто на весіллі пив

ІІІ.
Багато чого після того ще із ним було
Скрізь Василь всіх гупав, нахиляв зло
А потім каже: ша! Ша, ша, шановні
Я бачу: всі ви – зовні, а я тут відпочну

Війни ваші – не ваші, гроші ваші – не ваші
Я краще співатиму гучно про те, як усе це було...


Рекламне оголошення