Добряк

Він ціле життя усміхався
Широко до всіх навкруги.
Позичав їм останні гроші,
А сам не просив взайми.
А вони садили дерева зла
На бідній його голові.
І з часом горбилася спина
Під вагою дрімучих садів.

Приспів:
Ти у цьому світі – випадковий чувак,
Ти втікай, добряк, заховайся, добряк!
Заржавілим людям не поможеш ніяк,
Зрозумій, добряк: пізно вже – ніяк!

В його домі не було дверей
І заходили всі, хто хотів.
Пригощав він усім, чим мав,
Відмовляти він не вмів.
А вони підливали дерева зла
З корінням в його голові.
І ще більше горбилася спина,
Шукаючи відповіді.

Приспів (2)

Він дивився очима дитини,
Як гасне навколо цей світ.
Він хотів, шоби це зупинилось
Та крім нього ніхто не хотів...

Приспів (2)


Рекламне оголошення