Серце і розум

Ти за мною скрізь ходиш, зітхаєш,
Догодити всім хочеш мені.
Погляд каже, що палко кохаєш,
Сльози кажуть, що "він, мабуть, ні".

Із любов’ю ти ніжно рукою
Знов виводиш ім’я на вікні.
Що робити мені з тобою?
Що з собою робити мені?

Я не хочу залишитись біллю
Чи образою десь у тобі!
Просто серце моє ще не вільне
І за іншою ще у журбі!

Я благаю її відпустити,
Але марно... Не можу піти...
Я не можу без неї жити,
Як не можеш без мене ти!

Хоч і бачу до тебе дорогу,
На узбіччі стою і чекаю...
Примирити як серце і розум?
Я не вмію, на жаль! Я не знаю...

Я хотів би з тобою бути!
Розум каже: "Ти краща в стократ!"
Але серце не може збагнути,
Не дає повернути назад!

Ти умієш себе віддавати,
Відчуваю я щирість твою!
Дуже хочу тебе покохати,
Але знову на місці стою!

Хоч і бачу до тебе дорогу,
На узбіччі стою і чекаю...
Примирити як серце і розум?
Я не вмію, на жаль! Я не знаю...


Рекламне оголошення