Кохання двічі стукало мені

Кохання двічі стукало мені
І я відкрив для нього своє серце.
Та в цім коханні щастя не пізнав,
Лиш горя повне назбирав відерце...

Одну дівчину вірно покохав
І віддавав їй своє серце й душу.
Та не знайшла кохання у мені,
І хоч кохав її – забути мушу...

А час летів, на місці не стояв,
І в серце знов ввірвалося кохання.
Та в ньому також щастя не пізнав,
А в серці залишилось лиш страждання...

Її кохав, як не кохав ніхто,
Із нею зовсім іншим я ставав.
Та час пройшов і вже вона не любить,
І болю в серці знову я зазнав...

Невже нема у цьому світі ліків,
Що подолати біль цей допоможуть?..
Бо моє серце і моя душа
Забути ці кохання вік не зможуть...

Не знаю, де тепер піти,
Щоб віднайти мою щасливу долю,
Щоб став навік невільником її,
Щоб моє серце взяла у неволю?..


Рекламне оголошення