Біда

Ховай, не ховай – не сховаєш болі,
Бо вона, як вітер в чистім полі.
Жени, не жени – не проженеш лиха –
Скрізь і всюди крадеться тихо.
Шукай, не шукай – в другий раз не знайдеш,
Або роби як знаєш – мені байдуже.
Тікай, не тікай – все одно під небом
Ще ніхто ніколи не тікав від себе!

Марно час втрачаєш, інших кольорів не помічаєш,
Думаєш лиш про минуле, що далі буде – сам не знаєш.
Тільки час минає, але ти не забуваєш,
Що колись з тобою було, але сніг не перший тане.
Думай про майбутнє, нові стосунки сіять рано.
Вічного нема нічого, як би не хотів ти стане,
Як повинно стати, поглянь нарешті навкруги,
Ти зрозумій, що горе не покине, коли не захочеш.
Досить! Ти чуєш, друже? Кажу тобі я: "Досить!"
Тобі ще не набридло? Зажди рівняти літо й осінь!
Бо щастя важко так знайти в самом собі,
Та ще важкіше в самоті знайти в іншому місці.
Ні, ніколи не здолати одному великі сум і горе,
Самота штовхає на безглуздя, на думки хворі,
Але не дадуть друзі тобі свою думу бити,
Як би не було та потрібно далі жити! (3)

Страждай, не страждай – все одно погано,
Доля дивиться очима п’яними.
Літай, не літай – все одно безкрилий,
Краще схаменись, поки собі ще милий.
Кохай, не кохай – все одно одинокий,
Наче падаєш у яр глибокий.
Бажай, не бажай, а буде, то буде,
Аби не заздрили тобі злії люди.

А наді мною вогонь, піді мною вода.
Аркуш минулого дня летить в нікуди.
Дотик змокрівших долонь, знаю, буде біда.
Наді мною вогонь, піді мною вода. (весь куплет – 2)

Піді мною вода... (2)


Рекламне оголошення