Ой, дубе мій дзелененький, ой, дубе мій, дубку

Ой, дубе мій дзелененький, ой, дубе мій, дубку,
Нераз мене посварили через тебе, любку.
Нераз мене посварили, ще й хотіли бити,
Щоби з тобов не стояти та й не говорити.
Я би з тобов, файна любцьо, постояв, постояв,
Коби зійшов ясний місяць, аби-м сі не бояв.

Примітки:
Записано у с. Волосів Надвірнянського району Івано-Франківської області.
Джерело:
Коломийки. Том 3 / Упорядник Володимир Гнатюк. – Львів: Наукове Товариство імені Шевченка, 1907. – 253 с.

Рекламне оголошення