Давно я ся позираю та на чорну хмару

Давно я ся позираю та на чорну хмару,
Та ходімо, товаришу, до дому помалу.
Та вдарила нога в ногу, ходімо до дому,
Та як нас мут дуже бити, не кажім нікому.
Бо ти наймит, та й я наймит, буде ґазда бити,
А ґаздиня ляже спати, не ме боронити.
Заплати ми за пів року, та дай ми симбрилю,
Та най люде не говорє, що любю ґаздиню.
Джерело:
Коломийки. Том 2 / Упорядник Володимир Гнатюк. – Львів: Наукове Товариство імені Шевченка, 1906. – 317 с.

Рекламне оголошення