Ой у тій то полонинці лунчина торічна

Ой у тій то полонинці лунчина торічна,
Від коли мій любко умер, я сирота вічна.
А я сижу, та думаю, де мій любко дів си,
А єму у полонинці гріб зазеленів си.
А я ступю та й ногою конец головочки,
Уже нашої не буде зараз розмовочки.

Примітки:
Записано у с. Підзахаричі Путильського району Чернівецької області.
Джерело:
Коломийки. Том 2 / Упорядник Володимир Гнатюк. – Львів: Наукове Товариство імені Шевченка, 1906. – 317 с.

Рекламне оголошення