Ой по горі, по долині горох покотив ся

Ой по горі, по долині горох покотив ся,
З України до дівчини козак поклонив ся.
Вона єму дарувата коня вороного,
А він її хустку купив з єдвабу самого.
Хустко моя єдвабная, країв ти не знати,
Любко моя любенькая, жаль тя покидати.

Примітки:
Записано у с. Біла Тернопільського району Тернопільської області.
Джерело:
Коломийки. Том 1 / Упорядник Володимир Гнатюк. – Львів: Наукове Товариство імені Шевченка, 1905. – 302 с.

Рекламне оголошення