Ой розпука, пани брати, розпука, розпука

Ой розпука, пани брати, розпука, розпука,
Бо я їду до цісара, з дівчинов розлука.
Плачи отец, плачи мати, плачи вся родина,
Куда ходи, руки ломи молода дівчина.
Подивлю сі на батенька та й на матіноньку,
А як гляну на дівчину: дайти ми радоньку!
Ой дайти ми, люди, раду, бо с коника впаду,
Лишьиї сі дівчинонька ворогам на зраду.
Стрільбо моя набитая, шо с тобов робити?
Чирис люпку солоденьку прийде сі забити.

Примітки:
Записано у с. Підмихайлівці Рогатинського району Івано-Франківської області.
Джерело:
Коломийки. Том 1 / Упорядник Володимир Гнатюк. – Львів: Наукове Товариство імені Шевченка, 1905. – 302 с.

Рекламне оголошення