Та сів жи я на коника, а шабилька впала

Та сів жи я на коника, а шабилька впала:
Ці дилеко файна люпка, шоби ми подала?
Ни дилеко, ни дилеко, стоїт над водою,
Протираї очінєта фустков золотою.
Та ни тою золотою, шо по золотому,
Али тою золотою, шо по чірвоному.

Примітки:
Записано у с. Устя Снятинського району Івано-Франківської області.
Джерело:
Коломийки. Том 1 / Упорядник Володимир Гнатюк. – Львів: Наукове Товариство імені Шевченка, 1905. – 302 с.

Рекламне оголошення