Коби-смо сі, пане брате, були не женили

Коби-смо сі, пане брате, були не женили,
Були би сі наші мами нами не журили.
Не журіт сі, наші мами, за нами, за нами,
Бо ми підем до цісаря, будемо панами.
Ой маю я, мамунцуню, таким паном бути,
Волію я, мамунцуню, косою тягнути.
Я косою раз потягну, встану, відпочину,
А в цісаря тіжка служба, мало не загину.

Примітки:
Записано у с. Рибне Косівського району Івано-Франківської області.
Джерело:
Коломийки. Том 1 / Упорядник Володимир Гнатюк. – Львів: Наукове Товариство імені Шевченка, 1905. – 302 с.

Рекламне оголошення