Ой вірлята, соколята все поле покрили

Ой вірлята, соколята все поле покрили,
Сновидівских вибранчиків до війска змусили.
Ой вірлята, соколята, пійміт ся під гору,
Сновидівскі парубочки, верніт ся до дому.
Ой ми би ся підіймали, туман налігає,
Ой ми би ся повертали, цісар не пускає.
Не так цісар, не так цісар, як цісарска мати,
Хоче нами мужиками турка звоювати.
Допоможи, милий Боже, турка перебити,
Ще ся вернем в свої краї дівчата любити.
Джерело:
Коломийки. Том 1 / Упорядник Володимир Гнатюк. – Львів: Наукове Товариство імені Шевченка, 1905. – 302 с.

Рекламне оголошення