Ой, Марисю, люба писю, кому ж я тє лишу

Ой, Марисю, люба писю1), кому ж я тє лишу?
Лишу я тє, Марисенько, свому товаришу.
Лишу я тє, Марисенько, такому другому,
Щоб не було серцю жалю мині молодому.

Примітки:
1. Записано у с. Дусанів Перемишлянського району Львівської області.
2. Варіанти: Жураки: 1) Моя писю. – Постолівка: 1) Серце писю. В обох селах записаний тільки перший куплет. У Вишкові замість Марисю говорять Марусю.
Джерело:
Коломийки. Том 1 / Упорядник Володимир Гнатюк. – Львів: Наукове Товариство імені Шевченка, 1905. – 302 с.

Рекламне оголошення