Катерина жито жєла, а я снопи носив

Катерина жито жєла, а я снопи носив,
Била мама Катерину1), а я ї віпросив2).
Не бий, мати, Катерину, бий собі молодчу,
Бо я тоту3) Катерину заручити хочу.
Заручив я Катерину, а сам у долину4);
Рости, донько5) Катеринко, аж на другу зиму.
Ой мара ж ті, каже, знає, доки тебе ждати6),
В мене коса до пояса, не мож розчесати.
В мене коса до пояса, на поясі квітка,
Ой7) ти не мій парубочок, я не твоя дівка.

Примітки:
1. Записано у с. Жураки Богородчанського району Івано-Франківської області.
2. Варіанти: Волосів: 1) Катерину мати била. 2) Я її відпросив. 3) Собі. 4) Сам пішов до Риму. 5) Рости. 6) Ой віросла Катерина та й стала казати. 7) А.
Джерело:
Коломийки. Том 1 / Упорядник Володимир Гнатюк. – Львів: Наукове Товариство імені Шевченка, 1905. – 302 с.

Рекламне оголошення