Дівчина-трава

Білою травою дівчина стелиться
Свої коси по воді розпустила
Очі, наче зорі за хурделицею,
Жде, уста туманами закрила

Жде, коли розтане крига чорная
Жде, коли повернеться весна
І дурман-травою зачарована
Так свої пісні співає вона

А її пісні в небі розчиняються
І зникають зорі назавжди
І птахи додому повертаються
І шляху назад не можуть знайти...

Грудочку землі візьме пальцями зраненими
По кутах каміння розкладе
Сльозоньки проллє над деревами спаленими
На холодну землю обличчям впаде...

Над нею кружляють птахи чорнії
Відчуває серце її вогонь
Дивнії слова до вітру вона говорить,
Розсипає бісер з своїх долонь:

Ой, спалить мене вогонь білим полум’ям,
А водиця студена мене остудить,
...


Рекламне оголошення