Сєно моє, сєно, под покосом вода [2]

текст
Сєно моє, сєно, под покосом вода,
Плакала й ридала дівчина й молода.

Плакала й ридала, з личенька змарніла,
Нема ж того парня, що я й полюбила.

Плаче дівча, плаче, личенько марнує,
Знати що дівчині віночка жалкує.

Не жаль мені вінка, ні жодної речі,
Розпустила коси аж на самі плечі.

Коси розпустила, плечі застелила,
Вийшла за нелюба, жалю наробила.

Примітки:
Записано у с. Пашни Коростенського району Житомирської області.
Джерело:
Українські літні обряди та пісні / Упорядник А.Ф. Завальнюк. – Вінниця: Нова книга, 2008. – 304 с.

Рекламне оголошення