До неба

Знайти не кожен міг із нас
Все те, що так руйнує часто цей прикрий час
І зараз в сірій цій юрбі
Блукаю я сам по собі знову втративши все

Але коли із серця струн видобувається лиш сум,
Що проростає на душі сухими квітами іржі
Я забуваю про усе, про те що було й що буде
Й думками лину в височінь, до неба

Приспів:
У всесвіт мрій, та реальний світ
Обриває знову мій політ
Але все ж я злечу у вись
На землі лишивши тих, хто зупинивсь

ІІ
Так легко впасти до землі
Зламати принципи свої, та не мені
І знов в юрбі блукаю я,
Бо не зникає ще стіна з каміння слів та думок

Але коли із серця струн видобувається лиш сум,
Що проростає на душі сухими квітами іржі
Я забуваю про усе, про те що було й що буде
Й думками лину в височінь, до неба

Приспів


Рекламне оголошення